Етимологія слова паркан

Українське слово «паркан» через посередництво польського «parkan» , або чеського «parkan» походить від середньоверхньонімецького «parkan» , яке в свою чергу виводять від старофранцузького «parc» , та латинського «parcus» (огорожа) – етимологію цього слова зводять до іберійського джерела. Первісне значення «стіна, огорожа».

Людина здавна намагалася відгородити місце свого проживання. Причин для цього вистачало завжди. Першими захисними спорудженнями стали рови, заповнені водою, і паркани. Спочатку це були примітивні паркани з підручних природних матеріалів, в основному з дерева і каменю. Надалі з виходом знарядь праці і освоєння гончарного ремесла, стали з’являтись металеві й цегельні паркани.

     Метал і цегла і в наші дні залишились одними із найкращих будівельних матеріалів, як самостійні матеріали, так і в комбінації один з одним. З’явилися ковані паркани, паркани чавунні й алюмінієві, а також різноманітні цегельні паркани із цегли різної фактури. Не вийшли із ужитку дерево й камінь – їх теж застосовують до сьогодні, як матеріали для парканів.